

Щодня полтавці Світлані Яцюк доводиться проходити квест із перешкодами. Жінка з дитинства нічого не бачить. Попри те, що Світлана ходить ямами та багнюкою, часу на світлофорі, щоб спокійно перейти, майже не вистачає. Але інколи їй допомагають перехожі.
"Звісно, що тяжко жити. Але люди допомагають. Ходжу, орієнтуюся", – розповіла полтавка Світлана Яцюк.
– Людина потребувала допомоги, – сказала полтавка Вікторія.
– А як ви помітили, що потрібна допомога? – запитали ми.
– За паличкою, – відповіла полтавка Вікторія.
Далі нова перешкода у вигляді продуктів, які продають на асфальті. Жінка постійно хвилюється, що може перечепитися або щось зіпсувати продавцям.
"Ось бачите, люди сидять, продають їжу, квіти. Буває, коли йду, то люди навіть не звертають уваги, що я їм можу щось перекинути. Буває, що лаються, коли люди з тростинами щось перекидають", – зазначила полтавка Світлана Яцюк.
"Ми кажемо лівіше чи правіше, або беремо за руку й переводимо. Ніхто не кричав, ніхто нам нічого не перевертав. Ми ж дивимося", – розказала продавчиня.
Такий шлях займає близько 15-20 хвилин. Тоді жінка вже може чекати на транспорт.
На деяких вулицях та зупинках міста встановили тактильні плити, проте полтавці скаржаться, що поспішаючи на громадський транспорт, можуть перечепитися через ось такі підйоми.
"Небезпечно тому, що поруч дорога. Можна впасти. Тролейбус різко зупиняється", – прокоментувала полтавка.
"Воно неоднаково, бачите. Тут, де кут, вище підйом. А там рівно. Трошки неуважно працювали ті, хто вкладав плитку", – сказав полтавець.
"Якщо сильно бігти та поспішати, то можна перечепитися", – зазначив полтавець.
На деяких з перехресть світлофори облаштовані гучномовцями для незрячих людей.